«Я встав на стіл, щоб нагадати собі, що треба дивитися на речі з різних точок зору».

(с) х/ф Товариство мертвих поетів

На початку року міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров анонсував нові послуги в Дії та проєкти Мінцифри на 2021 рік. Серед них: Дія.ID, зміна місця проживання, будівельні послуги класів СС2 та СС3, податкові онлайн-послуги та багато іншого. Очільник Мінцифри розповів, що щотижня проходять стратегічні наради з командами, де приймаються рішення з реалізації та випуску продуктів і це круто. Декілька медіа ресурсів запросили мій коментар по цій темі, а конкретніше — що хотів би я додати/прибрати/змінити? Зважаючи на те, що моя думка може бути заангажованою, на своїй сторінці в Facebook я попросив експертну спільноту поділитися власними думками щодо оголошених нововведень. І хоча, як зауважив один з експертів у коментарях, у Мінцифри «амбітність цілей трохи скомпенсована нечіткістю формулювань»(с), я спробую підсумувати почуте і прочитане. Сподіваюсь, колелегам з Мінцифри ця вижимка пропозицій стане корисна, а громадяни отримають потрібні і безпечні цифрові реформи.

Претензії

Однією з популярних думок до озвученого Мінцифрою плану стало те, що в міністерстві займаються дублюванням чи перенесенням уже існуючих послуг замість створення нових сервісів. На це наштовхнула інформація про те, що буде оптимізовано та переведено в Дію послуги кабінету платника податків. Річ у тім, що на створення існуючих сервісів уже витрачалися значні кошти, тож значно логічніше витрачати їх надалі на удосконалення вже створених сервісів, а не їх дублюванння.

Саме до переведення кабінету платника податків виникає найбільше запитань: користувачам не зовсім зрозуміло чи залишиться веб-версія кабінету, що робити тим, хто принципово не хоче використовувати сервіс Дія і чому саме цю послугу, серед інших, в Мінцифри вважають пріоритетною, адже публічного рейтингу пріоритетності проєктів міністерства просто не існує. І це проблема.

СЕО і співзасновник E-Ukraine Єгор Стефанович зазначає:  необхідно розробити, затвердити і опублікувати прозорий інтерактивний (з відповідальними особами і конкретними цілями) План дій Мінцифри з прив’язкою до запланованих е-проектів (на центральному, галузевому і регіональному напрямкам). Коментатори неодноразово зазначали, що з комунікація  Мінцифри з професійною спільнотою переживає не найкращі часи, а можливо ми просто не їх цільова аудиторія.

Без цього і надалі виникатимуть питання до того, чому, власне, замість ліквідації «незрозумілих вимог» від держави, їх намагаються цифровізувати. Дійсно, та ж зміна місця реєстрації онлайн має бути зручною послугою, але горезвісну «прописку» як обов’язкову вимогу в Україні скасували вже давно. Чи тільки на папері? Користувачі жартують: без реєстрації місця проживання управляючі компанії не дізнаються, скільки осіб у домогосподарстві сміття викидають, а також буде не зрозуміло, які саме копії додавати до пакету документів, щоби він виглядав солідніше. З іншої сторони, застпуник Міністра пояснив у коментарях до іншого мого дописус про прописку (https://bit.ly/2Nz7fRQ), що реєстрація місця проживання буде декларативною, що знімає ряд питань до цифровізації архаїки. Знову факт недостатньої комунікації.

Виникають питання і щодо Дія ID, а точніше – необхідності самої послуги як ще одного способу ідентифікації.  Володимир Корнілов зауважує: чому не довести до розуму і масово поширити id card, де вже є КЕП?

«Смартфони це стильно і весело, але це не те, що доступно всім і завжди. Id карта, яку можна використовувати і онлайні з КЕП (через той же id.gov.ua), і офлайн (там де обладнані пристрої для читання), доступна всім (і бабусям без смартфона) і завжди», – каже Корнілов.

«Питання в стратегії і баченні, розумінні дизайну і архітектури рішень, в тому, чи змінюють вони бізнес-процеси, а чи просто накладають цифру на  рудименти, яких треба позбутись, а не оцифровувати», – говорить Надія Бабинська-Вірна, координатор ініціативи OpenUp.

Надія Бабинська також зачіпає питання довіри до таких сервісів з точки зору безпеки персональних даних. У багатьох опитаних мною експертів та звичайних користувачів цифрових і не тільки державних сервісів є сумніви щодо надійності.

«Послуги зручні та потрібні, але що із безпекою інформації та збором персональних даних? Я не ризикну цим користуватись, а КЕП та зміна прописки – це дуже чутливі речі», – наголошує також член Правління Інтернет Асоціації України Максим Тульєв.

Дійсно, до ідентифікації користувачів для отримання КЕП через смартфон є питання (в світі зафіксовані випадки неправомірного отримання КЕП подібним чином), як і до механізмів захисту даних та доступу до сервісів особи у разі втрати смартфону.

«Генерація КЕП (і, імовірно, його збереження) не є безпечним. По-перше смартфон в принципі не можна вважати безпечним сховищем для КЕП. По-друге –незрозуміло як підтведжується автентичність користувача смартфона», – вважає Володимир Світельський, керуючий партнер Universal Exports. – «Використання КЕП (навіть згенерованого «на стороні») за допомогою застосунку, який не пройшов незалежний зовнішній аудит піднімає багато питань з приводу імовірного неправомірного використання КЕП сторонніми особами»

До того ж, тотальна «смартфонізація» держпослуг, зазначає пан Тульєв, має ще одну проблему: вона не дозволяє користувачам, які не мають смартфонів, але мають комп'ютери та можливість виходу в мережу, повноцінно використовувати усі сервіси Мінцифри.

Неодноразово зачіпалась тема державних реєстрів. Колишній Міністр Екології та Природних Ресурсів України Ігор Шевченко та Колишній начальник ІТ-департаменту цього ж міністерства висловив сподівання на реформу мінюстівських реєстрів щодо політичних партій, регіональних партійних організацій та узгодження запуску електронних мед.висновків з переліком базових медичних реєстрів.

Політтехнолог Петро Охотін підняв питання юридичної відповідальності ЦОВ за низький SLA. Тобто за збої у ІТ-системах та додатках, ЦОВВ мають компенсувати фінансові втрати громадянам.

Побажання

Відразу відзначу, що коментатори — неймовірні люди. Дякую усім і кожному за ваш час і думки з приводу цифровізації країни. Деякі коментатори написали цілу наукову роботу у форматі коментаря. Я процитував зверху тільки декілька коментаторів для наглядності, а тепер спробую консолідувати побажання у список:

1. Створення чіткого і публічного плану дій Мінцифри. Розповісти суспільству шляхи досягнення задекларованих цілей. 
2. Руйнування монополії держави на цифрові держпослуг. Щоби бути ефективною, держава має отримати конкурента (а краще – кількох), які будуть надавати послуги, подібно до Дії. Здорова конкуренція тільки покращить якість послуг держави. Відкрити API до цифрових послуг, запустити транзакційну модель обробки державних послуг. #ДержаваAPi
3. Збільшення фокусу на безпеку. Проблеми з безпекою і навіть сумніви в безпечності державних сервісів (часто – цілком обґрунтовані) боляче б’ють по іміджу держави загалом і по розвитку цифрового суспільства зокрема. Держава повинна відповідати гривнею за кожен прорахунок в сфері безпеки і гривнею не платників податків, а конкретних розробників конкретних застосунків і сервісів.
4. Створення інфраструктури для впровадження технологій Інтернету речей та smart-city. Поки що в цьому напрямку Україна як держава, м’яко кажучи, пасе задніх.
5. Наведення порядку з форматами відкритих даних. Експерти неодноразово наголошували на тому, що відкриті дані, опубліковані державою, повинні бути доступні в 3 промислових форматах: JSON, XML, CSV. Це зменшить витрати бізнесу та громадського сектору, що використовує їх в роботі, а також дозволить унормувати хаос в сфері державних відкритих даних. Ввести РЕАЛЬНУ адміністративну відповідальність представників розпорядників даних за несвоєчасну публікацію даних, публікацію пошкоджених або недостовірних даних.
6. Відкриття реєстрів. Частина необхідних бізнесу і громадським активістам реєстрів (котрих в Україні, між іншим, напрочуд багато) відкриті суто формально, або взагалі недоступні для звичайного користувача без логічних на це підстав. Відкриття реєстрів сприятиме покращенню як бізнес-клімату, так і власне боротьбі з корупцією, очищенню влади.
7. Електронний апостиль. Не варто забувати і про українців за кордоном. Один із сервісів, якого роками потребують закордонні українці.
8. Цифровий безвіз. В Україні відсутні юридичні перепони у роботі з європейськими цифровими підписами. Потрібно реалізувати можливість перевірки файлів підписаних “євро-ключами” на порталі sign.diia.gov.ua
9. Потрібно терміново виправляти комунікацію з експертним середовищем. Для впровадження усього об'єму реформ без підтримки експертного середовища не обійтись.

Сподіваюся, команда Міністерства Цифрової Трансформації подумає над пропозиціями і включить їх у стратегію розвитку “української цифри”.  Від цього залежить наш з вами цифровий добробут і формування ставлення простого українця до держави, як до якісного  сервісного інституту.